Арт-терапія для початкової школи. Чому корисна і які види застосовувати? - «ОТ 6 ДО 9 ЛЕТ»
Ford 01-сен, 06:20 699З раннього віку дорослим варто вчити дітей, як вільно самовиражатись, обробляти, зберігати та ділитися інформацією. І саме тут на допомогу приходить арт-терапія як суміш психології та творчості. Ми запитали у дитячої та сімейної психологиній арт-терапевтки Катерини Чубчик, що це таке та навіщо це знадобиться дитині у дорослому житті.
Лікування мистецтвом: що це
Арт-терапія — це напрям психології, що допомагає людині усвідомити свій внутрішній стан за допомогою створення ним візуального образу. Вона працює з будь-якими темами, і що найголовніше арт-терапія не навчає малювати, ліпити, щось створювати.
Арт-терапія надає простір для появи ідей, розкриття творчого потенціалу та прийняття себе. Не існує правильного алгоритму, тому роботи дитини не оцінюються, а разом з дитиною аналізуються.
В процесі роботи у дитини підвищується настрій, покращується емоційний стан, зростає впевненість в собі,
— розповідає арт-терапевтка Катерина Чубчик.
Як це працює
Зі слів психологині, дитина своїми руками створює роботу, не боїться, що її обезцінять, вчиться приймати свої невдачі й успіхи, і йти далі. За допомогою арт-терапії дитина знайомиться зі своїм внутрішнім світом.
В цьому напрямі відсутні шаблони та правила. Цим також арт-терапія відрізняється від малювання, а ще тим, що після створення продукту, його важливо проаналізувати разом з дитиною, зробити певні висновки, плани на майбутнє.
Арт-терапія — це індивідуальний підхід та індивідуальні питання до дитини. Тому, коли дитина щось створює чорним кольором, ми не робимо відразу висновок, що дитина сумна чи агресивна.
Важливо проговорити з дитиною та дізнатися, чи подобається їй чорний колір та з чим він у неї асоціюється. До речі, практика показує, що є діти для яких чорний колір — це позитивний, а от жовтий чи зелений — негативний. Тому дуже важливо не робити поспішних висновків, а спілкуватися з дитиною та разом аналізувати створену роботу.
Які види арт-терапії існують
Шкільна психологиня Катерина Чубчик також вважає, що варто використовувати різні види арт-терапії. Адже для різних учнів може бути ефективним різний матеріал. Тож це поле для дослідження.
Для когось більш ефективними є фарби, тканина та глина, а для когось – олівці, пластилін, створення мандал, ляльок. Для інших більш приємний пісок чи манка, а хтось обирає для себе фольгу та музичну терапію.
Тому одразу я знайомлю дитину з різними арт-матеріалами. Ми разом шукаємо ті матеріали, які більше викликають у дитини зацікавлення та відгук в душі. І лише після цього я прописую програму для роботи з дитиною,
— говорить експертка.
Також на її думку, арт-терапія — це завжди ресурс та нове бачення, цікавість та створення продукту. Крім того, це розкриття з різних сторін та глибин, моделювання різних ситуацій та набуття нового досвіду взаємодії зі світом та з собою.
Авторка: Анастасія Пасічна, журналістка проєкту "Дружня школа"
Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Не пропустіть: Як легко перейти на шкільний графік: корисні поради для батьків першокласників
З раннього віку дорослим варто вчити дітей, як вільно самовиражатись, обробляти, зберігати та ділитися інформацією. І саме тут на допомогу приходить арт-терапія як суміш психології та творчості. Ми запитали у дитячої та сімейної психологиній арт-терапевтки Катерини Чубчик, що це таке та навіщо це знадобиться дитині у дорослому житті. Лікування мистецтвом: що це Арт-терапія — це напрям психології, що допомагає людині усвідомити свій внутрішній стан за допомогою створення ним візуального образу. Вона працює з будь-якими темами, і що найголовніше арт-терапія не навчає малювати, ліпити, щось створювати. Арт-терапія надає простір для появи ідей, розкриття творчого потенціалу та прийняття себе. Не існує правильного алгоритму, тому роботи дитини не оцінюються, а разом з дитиною аналізуються. В процесі роботи у дитини підвищується настрій, покращується емоційний стан, зростає впевненість в собі, — розповідає арт-терапевтка Катерина Чубчик. Як це працює Зі слів психологині, дитина своїми руками створює роботу, не боїться, що її обезцінять, вчиться приймати свої невдачі й успіхи, і йти далі. За допомогою арт-терапії дитина знайомиться зі своїм внутрішнім світом. В цьому напрямі відсутні шаблони та правила. Цим також арт-терапія відрізняється від малювання, а ще тим, що після створення продукту, його важливо проаналізувати разом з дитиною, зробити певні висновки, плани на майбутнє. Арт-терапія — це індивідуальний підхід та індивідуальні питання до дитини. Тому, коли дитина щось створює чорним кольором, ми не робимо відразу висновок, що дитина сумна чи агресивна. Важливо проговорити з дитиною та дізнатися, чи подобається їй чорний колір та з чим він у неї асоціюється. До речі, практика показує, що є діти для яких чорний колір — це позитивний, а от жовтий чи зелений — негативний. Тому дуже важливо не робити поспішних висновків, а спілкуватися з дитиною та разом аналізувати створену роботу. Які види арт-терапії існують Шкільна психологиня Катерина Чубчик також вважає, що варто використовувати різні види арт-терапії. Адже для різних учнів може бути ефективним різний матеріал. Тож це поле для дослідження. Для когось більш ефективними є фарби, тканина та глина, а для когось – олівці, пластилін, створення мандал, ляльок. Для інших більш приємний пісок чи манка, а хтось обирає для себе фольгу та музичну терапію. Тому одразу я знайомлю дитину з різними арт-матеріалами. Ми разом шукаємо ті матеріали, які більше викликають у дитини зацікавлення та відгук в душі. І лише після цього я прописую програму для роботи з дитиною, — говорить експертка. Також на її думку, арт-терапія — це завжди ресурс та нове бачення, цікавість та створення продукту. Крім того, це розкриття з різних сторін та глибин, моделювання різних ситуацій та набуття нового досвіду взаємодії зі світом та з собою. Авторка: Анастасія Пасічна, журналістка проєкту